пʼятницю, 10 червня 2016 р.

«Апокрифи степу»: формальні й смислові калейдоскопи Ростислава Мельникова






У «Видавництві Старого Лева» побачила світ нова книжка поета Ростислава Мельникова «Апокрифи степу».
Збірку можна назвати більше, ніж довгоочікуваною. Адже Мельників потужно дебютував у дев’яностих роках, став одним із центральних поетів свого покоління, заснував спільно з Сергієм Жаданом помітне літературне об’єднання «Червона фіра», але потім надовго «затих», лише зрідка публікуючи добірки віршів у періодиці (зате активно працюючи в галузі літературознавства: він написав чимало всього з історії літератури, впорядкував важливі книжки – наприклад, «смолоскипівські» вибрані твори Йогансена і Хвильового). Довідатися, що писав Ростислав Мельників протягом цих років, напевно ж, бажають чимало любителів сучасної української поезії. Втім, книжка дає навіть ширше часове охоплення. Про це свідчить її підзаголовок: «Поезії 1992-2012 років».
«Вибране» за двадцять років умістилось у вельми поміркований обсяг – 144 сторінки. Які дозволяють отримати непоганий узагальнений портрет поета.
Він, поет, часто вдається до закручених ритмічних, асоціативних, метафоричних лабіринтів (схоже, такий підхід більш притаманний поетиці його більш ранніх творів):
вікно то є завжди остання межа
між стрічкою мрій і потертим вагоном
і так покриває мережано мжа
посиніле скло і пошерхлі долоні (…)
Регулярно Ростислав Мельників займається і мовним калейдоскопом, конструюючи всілякі цікаві співзвуччя і співсенся.
Як видно, книжці Ростислава Мельникова притаманна така варта безумовної поваги чеснота, як різноманітність. А ще, звісно, треба відзначити її насиченість численними натяками, алюзіями, прихованими та неприхованими цитатами з дуже широких (степових!) просторів української і не лише української культури. Поміркувати над ними чи повідгадувати теж буває цікаво.

Немає коментарів:

Дописати коментар