субота, 30 квітня 2016 р.

Новинки сучасної української літератури

Давні часи і сучасність, кохання, гординя й помста переплелися в дивовижну історію. У провінційного художника Платона Лемещука в один день зникають усі картини. Він у розпачі. Але ще більше його дивує поява колишньої учениці Люби. Колись вона була закохана в нього до нестями, та він не відповів на її почуття. Платон збентежений, він має знайти свої картини, але… Життя всього містечка раптом перевертається: дивні події, жорстокі вбивства, схожі на ритуальні. Художник прагне знайти розгадку цих таємниць і розуміє, що всі ниточки ведуть до давнього портрета графині Венцеслави. 


--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------




Під липами затишного міста, попивши кави та поблукавши тихими вуличками, доля вирішує, що прийшов час їй утрутитися в життя трьох подруг – Віри, Христини та Мар’яни… Різні, як земля, вода й вогонь… Однакові, як… Як можуть бути однакові три самотні жінки, нещасливе кохання і невдалі шлюби у яких залишилися в минулому, а тепер лише квартира, робота та, іноді, спільні посиденьки в улюбленій кав’ярні. Але все раптово зміниться однієї весни. Випадковий попутник у маршрутці чи неочікуваний телефонний дзвінок – коханню не важливо, де і з чого розпочати свою пристрасну мелодію. Тільки серце вестиме героїнь, роблячи вибір усупереч усім законам логіки і зовсім не передчуваючи страшної небезпеки, що нависла над ними трьома: поруч полює холоднокровний убивця, і він ще жодного разу не схибив… Сподіватися залишається лише на долю, а доля – теж жінка. 




-----------------------------------------------------------------------------------------------------------




Усе як на війні: втрати, біль, знову втрати... Роману й Ользі судилися не найкращі часи для зустрічі. Полонений укр і сепаратистка - чи є гостріша суперечність у подіях літа 2014 року? Але безодня, яка здавалася нездоланною, поступово щезає. Бо в житті існує щось набагато важливіше за ненависть... 



----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


Усі, хто в дитячих снах бачив чужі країни і чув шепіт хвиль незвіданих морів, і дорослими не зраджують мрії про подорож. А повернувшись із мандрівки, або діляться фото з найближчими друзями, або пишуть захопливий роман для тисяч і тисяч читачів — про далекий острів у Тихому океані, для мешканців якого невідома Україна раптом виявиться дивовижно близькою. 

Двоє затятих холостяків — українець Макс і чех Ян — мріяли побачити зорі над островом Пасхи. І перетворили цю мрію на план Експедиції, до якого загадкова й пристрасна Південна Америка внесла свої корективи... Хуртовина на самому екваторі чи помста богів за поцуплений з химерного кладовища сувенір, смертельна піщана пастка в пустелі Атакама чи вологе пекло джунглів — ніякі перепони не зіпсуюють настрій веселим мандрівникам. І лише на острові Пасхи — на Рапа Нуї, Пупі Землі, — де час в'язне, наче у патоці, біля кам'яних велетнів моаї, вони, доторкнувшись до однієї з найбільших таємниць людства, з повагою відступлять. 

Фільм про Івана Франко


Особливості ЗНО-2016

Інформація щодо деяких особливостей

зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року

У 2016 році для вступу до вищого навчального закладу (ВНЗ) абітурієнти подають сертифікати ЗНО лише 2016 року.
Кожен учасник ЗНО  має право скласти тести не більш як із чотирьох навчальних предметів з переліку:
  • Українська мова і література
  • Історія України
  • Математика
  • Біологія
  • Географія
  • Фізика
  • Хімія
  • Англійська мова
  • Іспанська мова
  • Німецька мова
  • Російська мова
  • Французька мова
Програми зовнішнього незалежного оцінювання із усіх предметів розміщені в розділі «Підготовка до ЗНО».
Переклад завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року з історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії буде здійснено кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською та угорською мовами. 
Державна підсумкова атестація з української мови, історії України та математики
Для усіх випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури зараховуватимуться як оцінки за державну підсумкову атестацію, що визначатимуться на основі кількості балів, набраних за виконання завдань лише з української мови. Як оцінки за державну підсумкову атестацію зараховуватимуться й результати зовнішнього незалежного оцінювання з математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття).

Встановлення «порогового бала»
Для визначення результатів ЗНО-2016 з кожного предмета буде встановлено «пороговий бал», тобто та кількість тестових балів, яку може набрати мінімально підготовлений абітурієнт. Учасники тестування, які не подолають «поріг», не зможуть використати результат ЗНО з цього предмета для вступу до ВНЗ. Усі абітурієнти, результати яких будуть не нижчими від «порогового бала», отримають оцінку за шкалою 100–200 балів та матимуть право брати участь в конкурсному відборі при вступі на навчання.
Детальніша інформація про метод визначення експертами «порогового бала» подана в статті Валерія Бойка «Визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання: старі проблеми та нові перспективи».

Правопис часток

Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків. Частки поділяються на кілька груп: частки, що надають смислових відтінків (ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін.); частки, що вказують на модальні відтінки (так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін.); формотворчі частки (нехай, хай, най- та ін.); словотворчі частки (будь-, небудь-, не, н/та ін.).
Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс
Разом пишуться: частки аби-, де-, чи-, що-, як- У
складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.)
Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.
Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у ловотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що: Дарма що справа нова, але цікава; Завод поки що замовлень не приймає.
Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають; частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли.
 
ВПРАВИ:
1) Напишіть слова разом, окремо, через дефіс:
будь/що, все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, де/б/таки, аби/що, аби/коли, бозна/як, аби/то, як/от, знов/таки, все/ж, будь/де, будь/на/якім, де/б/то/не/було, звідки/небудь, як/раз, Що/то/за, чий/небудь, будь/хто, хіба/що, от/таки, все/ж/таки
2) Запишіть 10 речень чи словосполучень, використовуючи частки, що пишуться разом, окремо, через дефіс.
 
3) Перекладіть українською мовою.
Успех или неуспех рекламы зависит от правильно выбранной стратегии и тактики рекламного предприятия. В восьмиэтажном супермаркете отдаленного района одного из американских городов, к примеру, особого наплыва покупателей не ждали. Реклама по их привлечению должна была обойтись в 20 тыс. долл. Но благодаря удачно найденному рекламному ходу, сообщает журнал «Коммерческий вестник», расходы составили всего 8 тыс. долл. Что это за ход? О нем и по сей день вспоминают в Америке. С крыши этого супермаркета решили выстрелить из пушки
которая была заряжена долларами — настоящими, реальными, однодолларовыми бумажками, которые могли достаться каждой му, кто в это время здесь оказался бы. Так единственный выстрел (8 тыс. долл.) создал вокруг супермаркета ореол солидного, достойного торгового учреждения, которое стоит посещать. От покупателей и по сей день нет отбоя (газ.).
 
ПРАВОПИС ЧАСТКИ НЕ
Якщо частка не має заперечне значення, то вона з усіма частинами мови пишеться о к р є м о, а якщо виступай префіксом — разом.
Разом частка не пишеться:
з іменниками, прикметниками, дієсловами (дієприслівниками), прислівниками, які без не не вживаються: ненависть, незрівнянний, неозорий, невтомно, несамовито, нехтувати, необхідність, негайно; з іменниками, прикметниками, прислівниками, якщо в сполученні з префіксом вони набувають нового, протилежного, значення і їх можна замінити синонімом: неголосно (тихо); невеликий (малий); недруг (ворог); коли слова з не утворюють єдине поняття: неспеціаліст, незнайомий, немов;
у складі префікса недо-, що означає неповноту ознаки чи дії в іменниках, прикметниках, дієсловах, дієприкметниках, дієприслівниках, прислівниках: недопечений, недогашений, не-докошений, недооцінювати, недоспівані, недолюблювати, недоїдати, недожатий, недоцвів, недостатньо.
Окремо частка не пишеться: з іменниками, прикметниками, прислівниками, дієприкметниками при наявності протиставлення: не веселий, а сумний; не багато, а мало; не воля, а рабство. У реченні таке протиставлення може бути відсутнє, але його можна домислити: це не біла фарба (а іншого кольору); це не сестра (а подруга);
Примітка. Якщо зіставляються не прямо протилежні поняття, а суміжні, між якими можна поставити сполучник але, то не зі словами пишеться разом: голос мав невисокий, але приємний; читав неголосно, але виразно. Якщо ж протиставлення в реченні відсутнє, то не з прикметниками і прислівниками пишеться разом або окремо, залежно від змісту: при ствердженні — разом, при запереченні — окремо. Наприклад: Цей текст незрозумілий; Ця продукція не державна.
з дієсловами, числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з деякими прислівниками та дієприслівниками, із займенниками та дієслівними формами на -но, -то: ие бігти, не спитавши, не один, не перший, не про тебе, не тільки, не потрібно, не там, не мій, не ти, не то...не то, не можна, не вкрито, не зроблено, не виконано, не прочитано (але: неабиякий);
з прикметниками, прислівниками, перед якими стоять слова типу: далеко, зовсім, аж ніяк, нітрохи тощо: це не нове рішення, зовсім не довго чекати; аж ніяк не близько їхати.
 
ПРАВОПИС ЧАСТКИ НІ
Якщо частка ні виступає префіксом, то пишеться разом, якщо часткою — окремо.
Разом частка ні пишеться:
із займенниками та прислівниками: ніякий, нічий, ніхто, ніщо, ніколи, нікуди, ніде, нізвідки;
з іменниками, прикметниками та прислівниками, які без ні не вживаються: нічия, нікчемний, ніяково.
Окремо частка ні пишеться: якщо між часткою ні і займенником у непрямому відмінку стоїть прийменник: ні від кого, ні від чого, ні з ким, ні з чим, ні в чому, ні при чому, ні при кому, ні на кому, ні на чиїй;
коли частка ні вживається як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням: ні гарний, ні поганий; ні дешевий, ні дорогий; ні старий, ні молодий; ні малий, ні великий;
у нерозкладних словосполученнях: ні світ ні зоря, ні се ні те, ні кінця ні краю.
 
ВПРАВИ:
1) Випишіть із навчальних посібників 10 речень, в яких частка не пишеться зі словами разом і окремо.
 
2) Складіть 10 речень зі словами, в яких частка не входить до складу префікса не до-.
 
3) Запишіть 10 речень, в яких частка ні пишеться разом і окремо. Прокоментуйте їх правопис.
 
4) Перекладіть українською мовою.
Главными местами торговли запорожских Козаков с малороссийскими были: Стародуб, Миргород, Хорол, Лубны, Ромны, Опошня и другие места, куда они съезжались чаще всего на ярмарки в дни годовых или храмовых праздников. Предметами торговли запорожцев с Малороссией и Велико-россией были разные съестные продукты, рыболовные сети, нитки для неводов, канаты, полотно, обшивки, железо, смола, пенька и колоды — для сооружения лодок, вообще всякий лесной материал, который гнался из Киева по Днепру в Сичь, простые сукна, табак и в особенности водка, которой тем больше продавалось на ярмарках, чем больше был урожай хлеба в стране. Привозимые товары частью покупались в Запорожье на деньги. частью обменивались на товары собственного и турецкого или крымского производства (газ.).
Вибір слова
Опановувати професію. Опанувати професію. Ці два вислови використовуються залежно від завершеності чи незавершеності дії самого процесу оволодіння професією.
Повідомляти. Сповіщати. Вибір даних слів залежить від стилю використання. Повідомляти — частіше використовується у книжній мові {повідомляємо про зарахування, про приїзд тощо). Сповіщати —має дещо емоційне забарвлення {сповіщати про візит, про прибуття високопоставлених гостей, про відкриття форуму тощо).
Трудитися. Працювати. Трудитися — вживається лише стосовно діяльності людини {трудитися з радістю; будемо трудитися на полі). Працювати — слово стилістично нейтральне. Вживають його, коли йдеться про перебування особи на роботі, службі, про час або місце роботи {працюю вчителем). Це слово характеризує роботу окремих частин тіла, органів людини; ним позначають роботу машин, механізмів {агрегат працює; телефон не працює).

Графічні скорочення

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм —
міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).
Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.
При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: щін. робота; відмін, навчання.
За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний).
До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:
акад. — академік
вид. —видання
див. —дивись
доц. —доцент
ім. —імені
і т. д. — і так далі
і т. ін — і таке інше
і под. — і подібне
та ін. — та інше
напр. — наприклад
н. є.— нашої ери
о. — острів
обл. — область
оз. — озеро
пор. — порівняй, порівняйте
проф. — професор
р. — рік, річка
рр. — роки
с. — село, сторінка
ст. — станція, сторіччя
т. — том
тт. —томи
 
Словник скорочень
НЧП — нормативна чиста продукція од. вим. — одиниця виміру
ОЕМ — обчислювальна електронна машина
ОР - отруйна речовина
ОЦ — обчислювальний центр
оц. — оцінка
ПБ — патентне бюро
ПВД — промислововлробничий персонал
ПТБ — правила технічної безпеки
ПТД — проектно-технологічна документація
ПТЕ — правила технічної експлуатації
ПТС — поточно-транспортна система
ПТУ — професійно-технічне училище
ПУ — пульт управління
ПУ — пускова установка
ПУ — пункт управління
ПШС — пересувна штукатурна станція
РАВ — радіоактивне випромінювання
РАР — радіоактивна речовина
РД — ремонтна документація
РЕЗ — радіоелектронні засоби
РЕМЦ — ремонтно-електромеханічний цех
РМС — ремонтно-механічна станція
РМЦ — ремонтно-механічний цех
САБД — сталеплавильний агрегат безперервної дії
СВК — спеціалізований виробничий комбінат
СГД — склад готових деталей
СГПТУ — сільськогосподарське професійно-технічне училище
СГТ — садово-городній трактор
СДМ — спеціалізована дільниця механізації
СДС — суднова дистанційна станція
СДТ — станція дегазації транспорту
СДУ — система дистанційного управління
СЛЦ — сталеливарний цех
СТО — система технічного обслуговування
СТО — станція технічного обслуговування
СТОТ — станція технічного обслуговування тракторів
ТВН — техніка високих напруг
ТЕІ — техніко-еконрмічна інформація
ТО — технічна обробка
ТО — технічне обслуговування (автомобіля)
ТТУ — трамвайно-тролейбусне управління
ТУ — технічне училище
ТХУ — турбохолодильна установка
УК — учбовий комбінат
УПК — управління підготовки кадрів
ФВ — фінансовий відділ
ФОК — фізкультурно-оздоровчий комплекс
ФУ — фінансове управління
ХВ — хронологічний вік (людини)
ЦА — центральна апаратна
ЦДП — центральний диспетчерський пункт
ЦДС — центральна диспетчерська служба
ЦДС — центральна диспетчерська станція
ЦЗЛ — центральна заводська лабораторія
ЦКБ — центральне конструкторське бюро
ЦХП — цех холодної прокатки
ШР — штепсельне розняття
ШШ — штучна шкіра
ЩОК — шавлевооцтова кислота
ЩПЕ — щільність потоку енергії
ЯП — ячейка пам'яті ( в елект ронних обчислювальних машинах)
ЯУФ — ящик упакування фільмокопій

Логічна послідовність документів

Слово — це найтоншип різець... Вміти користуватися ним — велике мистецтво. (В. Сухомлинський)
 
Здебільшого документ пишеться від третьої особи. Наприклад: Університет інформує про новий набір студентів; Завод повідомляє про виконання планів.
Є такий різновид документів, коли назва діючої особи вживається в давальному відмінку. Наприклад: Офісу потрібні менеджери; «Правексбанку» потрібні юрисконсульти. Окрему групу документів становлять ті, що мають дієслівну структуру типу: Запрошуємо на роботу!Повідомляємо всіх працівників тощо.
Логічна послідовність як необхідна ознака кожного ділового документа реалізується за допомогою причинно-наслідкових зв'язків у межах одного речення чи в повному тексті. Крім причинно-наслідкових зв'язків, логічна послідовність може виражатися за допомогою протиставлення. Наприклад: Підготовчі курси технологічного інституту повідомляють про набір слухачів, проте слід зауважити, що приймаються особи, які закінчили середню школу чи інший середній навчальний заклад.
Важливим у документі може бути й суворе дотримання певної послідовності викладу матеріалу, підкреслення наступності чи черговості подій або явищ. Це досягається за допомогою слів: спочатку, водночас, потім тощо.
Наприклад: Довго стоїть на ґанку не наважуючись зайти, а потім, підібгавши вуста, надавши своєму зораному зморшками обличчю гідності, одважується (Є. Гуцало).
Одним із способів вираження логічної послідовності є виділення мети за допомогою слів: тому, тому що, для цього, з цією метою та ін. Наприклад: Необхідно навчати студентів мистецтву слова — найдавнішому засобу виховання, тому що мова не тільки засіб спілкування, а й море інформації про світ, про свій народ, його культуру, традиції, звичаї.
Загальна логічна послідовність документів досягається за допомогою слів на позначення результативності (таким чином, у результаті, отже, тощо). Наприклад: Отже, ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології (підр.).

Закінчення Великого посту

еликий піст готує християн до гідної зустрічі свята Воскресіння Христового (Великдень). Він починається за сім тижнів до Великодня і складається з Чотиридесятниці - сорока днів - і Страсної седмиці - тижня перед самою Пасхою. Чотиридесятниця встановлена на честь сорокодневного посту Спасителя, а Страсна седмиця - у спогад останніх днів земного життя, страждань, смерті і поховання Христа. Загальна тривалість Великого посту разом зі Страсного седмицею - 48 днів. Пост, або говіння, - це відмова не тільки від певної їжі, але від усіх шкідливих звичок і веселощів. Це час покаяння, роздумів і старанних молитов. Протягом усього Великого посту християнська Церква закликає віруючих утримуватися від вживання в їжу м’яса, молока, яєць і риби, у тому числі і у складі різних страв. Риба дозволяється лише у свята Благовіщення та Входу Господнього в Єрусалим.
В 2016 році Закінчення Великого посту припадає на 30 квітня.

пʼятниця, 29 квітня 2016 р.

Симптоми комп'ютерної залежності у дитини

Світова медицина зіткнулася сьогодні з невідомим досі для неї явищем - хворобами, породженими комп'ютерними іграми, вважають психологи. З'явився навіть новий термін -"комп'ютерозалежність". Діти готові просиджувати, не відходячи від комп'ютера, годинами і навіть по кілька діб. Вони не їдять, а інколи навіть ходять під себе, аби лише не перервати гру. У європейських країнах, де статистика ведеться ретельніше, ніж в Україні, зафіксовано випадки, коли молоді люди помирали перед комп'ютерами: спочатку в них змінювалася свідомість, потім порушувалися фізіологічні процеси, відключався мозок, вони непритомніли, а пальці в передсмертній агонії продовжували стукати по клавішах.
Психіатри вже дали назву цьому явищу - "комп'ютерна істерія". Якщо такі випадки поки ще рідкість, то перехід життя підлітків з реального світу в комп'ютерний стає все поширенішим явищем. Діти прогулюють школу, стають замкнутими, не спілкуються з ровесниками. Якщо комп'ютера немає вдома, вони "переселяються" в комп'ютерні клуби, проводячи там цілі дні. Якщо батьки не відпускають їх, вони тікають із дому, вилазячи через вікно чи балкон. Якщо не дають гроші, виносять і продають з дому речі, щоб оплатити ці ігри. Лікувати комп'ютерозалежних так само важко, як наркозалежних. Бо їм комфортно у віртуальному світі і вони не хочуть звідти виходити. У грі легко відчути себе героєм, що перемагає інших, заробити мільйон доларів, придбати дорогу машину. У реальному житті потрібно докладати зусиль, щоб вивчити уроки, навчитися заробляти гроші, створити сім'ю, у віртуальному - варто лише натискати клавіші, і картинки з екрана поступово заполонятимуть свідомість.
Від багатогодинного просиджування перед комп'ютером страждає не лише психіка, а й фізичне здоров'я. Результати обстежень дітей, котрі щодня проводять по кілька годин за комп'ютером, показали, що у них знижений імунітет, порушено кровопостачання головного мозку, зі збоями працює серцево-судинна, ендокринна, сечовидільна системи. Адже людський організм від природи пристосований до рухливого способу життя, нерухома поза біля комп'ютера є для нього шкідливою. А надто, коли це діти, тіло яких формується і розвивається. Звичайно не минає безслідно й емоційне напруження, яке обов'язково виникає під час гри. Підвищений артеріальний тиск, порушення серцевого ритму і навіть інфаркти й інсульти у підлітків - ще один негативний наслідок комп'ютеризації.

Який вихід? Чи можна вберегти дітей?

Звичайно, зовсім заборонити користуватися комп'ютером не вдасться. Однак максимально зменшити його негативний вплив можна. Ось кілька порад для батьків.
  1. Побільше спілкуйтеся з дитиною. Статистика свідчить, що у переважній більшості комп'ютероманами стають діти, в яких спілкування з батьками зводиться до 15-20 хвилин на день.
  2. Цікавтеся іграми, в які грають ваші діти. Якщо ви не можете заборонити синові чи доньці грати, то контролювати мусите.
  3. Час від часу (що частіше, то краще) перевіряйте, на які сайти заходить ваша дитина, якою інформацією цікавиться. Це зробити дуже просто.
  4. Контролюйте комп'ютерне спілкування дитини. Ніколи не відпускайте її одну на побачення з новими знайомими по Інтернету. Наполягайте, щоб син чи донька йшли туди хоча б разом із друзями чи однокласниками.
  5. Обмежуйте перебування дитини за комп'ютером до двох годин на день.
  6. Стежте, щоб дитина, окрім комп'ютера, мала інші захоплення: відвідувала гуртки та спортивні секції. Намагайтеся знаходити час для спільних прогулянок та розваг. Близьке й довірливе спілкування батьків з дітьми - найліпший захист від усіляких неприємностей.

Тонка межа між тиском і вихованням

Справедливо стверджують, що школа — другий дім. Із яким настроєм ідуть туди діти, зокрема, з яким настроєм ідуть на конкретні уроки — з радістю чи як на каторгу — найбільше залежить від ставлення вчителя до дітей, атмосфери, яку він створює на уроці. Батькам завжди хочеться вірити, що діти потраплять до учителів, які люблять свій фах та дітей. Та, на жаль, раз по раз ми стикаємося з випадками, коли вчителі принижують дітей чи навіть б’ють. Так, за даними Центру "Соціологічний моніторинг", 28% українських учнів пізнали на собі зверхність та жорстокість вчителів. Як відрізнити методи педагогічного тиску від психологічного насилля, як зрозуміти дитину в кожний конкретний період її життя та допомогти їй пізнати себе, як захистити дитину від агресії вчителів, розповіла кандидат психологічних наук, докторант, старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології АПН України Олена ЛІЩИНСЬКА.
— Олено Альбертівно, ви разом з колегами проводили дослідження педагогічної спільноти. Чим отримані результати можуть бути цікавими для батьків та вчителів?
— Ми три роки досліджуємо педагогічну спільноту — професійну і непрофесійну. Тобто вчителів і батьків. Зокрема, я вивчала артефакти — неочікувані результати педагогічного впливу... У зв’язку з цим мене хвилює зловживання в педагогічній сфері — авторитетом, тиском. Особливо після низки випадків травмування дітей, які трапилися в Україні, а також дитячих самогубств. Мене хвилює питання, що, з одного боку, є зловживання, а з іншого — якщо ми тиражуватимемо негативні випадки педагогічної взаємодії, то це може й нашкодити дітям (сприятиме хамству, правопорушенням тощо). Тому питання взаємодії — інформування особистості в педагогічному процесі — дуже тонке. Часто вчитель буває жертвою дитячої жорстокості, агресивної поведінки, але все-таки частіше нею стає дитина. Причина — вчитель, маючи свої життєві проблеми, може використати дитячий потенціал, а він має використати його стільки, скільки потрібно для навчання і виховання, на компенсацію своїх негараздів. Тут і за руку ніхто не схопить, і юридично нічого не доведеш... Якщо батьки й вчителі будуть знати про таке явище, як психологічне насильство, зловживання — авторитетом і педагогічний тиск, як у школі, так і в дома, то це, врешті решт, може змусити людей задуматися над цим і дозувати свій вплив на дитину. Тому що всі проблеми, які існують між дорослими і дітьми, — на совісті дорослих. У всіх конфліктах, які виникають між батьками і дітьми, між вчителями і дітьми, — винні дорослі, адже в дорослого більше знань, соціальної компетентності і він мав би попередити, вибрати той рівень спілкування, який би привів до формування, а не до деформуванння.
— Наскільки наша педагогічна спільнота — професійна та непрофесійна — є особистісно та соціально зрілою для того, щоб конструктивно вирішувати конфліктні ситуації з дітьми? Очевидно, в школі з нашими зарплатами залишилися ті, хто працюють за покликанням?
— Мої контакти з вчителями, я а — мама підлітка, приводять до висновку, що нині в школі здебільшого залишилися саме ті, хто дійсно почуваються вчителями і відчувають поклик до цієї професії. Можна сказати, що це стосується тих, кому від 30-ти. Бо ті, хто не хоче працювати в школі, нині мають широкий вибір працювати в інших проектах. Але є нюанс: це бажання бути вчителем теж може бути не зовсім чистим і безхмарним. Тому що вчитель має владу над учнем — владу експерта, адміністратора, авторитета. Усі види влади. Йому іноді хочеться самостверджуватися (який він гарний спеціаліст, наскільки він креативний). Це дуже тонке місце навіть коли є покликання до педагогічної роботи. Тоді вчитель може вимагати від дитини більшого, ніж це відповідає її потребам. Гадаю, батьки часто зустрічаються з ситуацією, коли всі поважають вимогливого, авторитетного вчителя, діти побоюються його. Я часто спілкуюся з батьками і знаю, як вони схвалюють таку позицію вчителя. Але, за великим рахунком, він задає дітям домашнього завдання набагато більше, ніж треба за нормами. Разом із тим, й інший вчитель хоче бути авторитетним, щоб його поважали, і він теж дає більше завдання, ставить жорсткі критерії. І от батьки розповідають, що дитина — восьмикласник чи дев’ятикласник — приходить в школу і до 9-ї вечора робить уроки. Що це таке? Це випадок психологічного насильства. Мама каже: "Добре, вона повністю зайнята і не має часу ні на дурні розмови, ні на вештання..." Тобто мама вирішує свою тривогу за дитину, яка росте, компенсує її тим, що дитина повністю зайнята. Але ж дитина сильно напружується, в неї немає часу для перебування на самоті з собою — для якогось осмислення життя, чогось приємного в житті, є тільки обов’язки. Зрештою, так ми формуємо невротичну особистість. Виходить, що наша непрофесійна педагогічна спільнота сама компенсує таким чином, і дозволяє так компенсувати вчителям свою тривогу і не дуже чесні по відношенні до дітей почуття.
Мене це хвилює ще й тому, що психологічне насильство включає психосоматичні чинники — у дітей з’являється хворобливість. Ми пам’ятаємо, що в Україні на уроках померли кілька дітей від хвороби серця, а скільки є ще різних хронічних хвороб, особливо шлункових? Не тому що вони їдять в сухом’ятку, хоча це й теж впливає, а тому, що вони сильно напружуються, тому що постійно перебувають у стресовому стані. Я почала аналізувати закордонний досвід. Візьмемо, наприклад, американську школу — ранню. У перші два роки діти вивчають свої права. Дитина приходить в школу і там немає ніяких критеріїв — ти маєш знати те-то і вміти те-то. А в нас — драконівські очікування від дітей. Ми почали їх вчити із шести років. Я розмовляла із вчителями молодшої школи і вони кажуть, що не потрібно дітей вчити з шести років, тому що вони знають, що дитина дозріває в той час і відкривається — вони чекають, коли це станеться. Дитина в першому класі відкривається приблизно в квітні... Чому ми погано живемо, якщо ми такі гарні люди? Та тому, що ми занадто жорстоко ставимося до своїх дітей, один до одного. Дорослі так не працюють, як працюють наші діти.
Та є й інша крайність, коли батьки, отримавши кращі матеріальні умови, купують дітям статус, хочуть, щоб дитина зовсім не напружувалася, щоб пожила-погуляла. Таким чином вони теж вирощують на свою голову кримінальну ментальність. Тому що якщо дитина не навчилася крок за кроком напружуватися і чогось досягати, то, врешті решт, вона виростає некерованою — вона навіть не зможе керувати сама собою.
— Що повинні знати батьки, щоб звести помилки виховання до мінімуму?
— Обов’язково треба докласти зусиль і з’ясувати якими є вікові особливості дітей: якою є провідна діяльність і в чому дитину обов’язково потрібно навантажувати, а що має йти фоном. У старшому дошкільному віці дуже важлива рольова гра і спілкування із однолітками. Це обов’язково — тоді дитина набуває соціального досвіду, вони опановують структуру соціуму. Найголовніше і найскладніше — молодша школа: саме тоді відбувається формування морально-етичних якостей і вольової дії. Мається на увазі, що дитина в молодшому віці — розумна, цікава — може робити завдання тоді, коли їй цікаво. Коли ж ні, вона не хоче цього робити. Батьки мають допомогти їх трошки напружити, але не почати робити домашнє завдання замість дитини й не чекати, що дитина зробить це сама. Не слід нервувати — треба розуміти, що дитина не здатна собою керувати. Після закінчення початкової школи в неї повинна сформуватися вольова дія і все вона має робити сама. Важливо, що не всі захоплення дитини мають носити прагматичний характер. Нехай малює, співає, займається музикою — всім, що їй приємно, але це не обов’язково в майбутньому дасть якийсь результат. Головне, щоб вона любила те, що робить і хотіла цим займатися. Ще потрібно, щоб у дитини були якісь 2-3 години для себе — час, яким вони могла б сама розпорядитися. Тому що коли ми повністю регламентуємо час, в дитини залишається енергія незадоволеності й вона, як і дорослий, хоче мати вільний час, хоче, щоб ніхто не морочив голову.
— Які рекомендації для батьків, у сім’ях яких ростуть підлітки?
— У цьому віці — складніше. На перше місце виходить інтимно-особистісне спілкування, самоствердження, самооцінка. Для нього батьки перестають бути ідеалом: він усвідомлює, що вони не найголовніші люди на Землі — що є ще якісь авторитети. Виникають і фізіологічні проблеми, дитину турбує його зовнішній вигляд, інтенсивний ріст внутрішніх органів може приводити навіть до фізичної дизгармонії. Почуття дорослості в підлітків приходить індивідуально: з одним можна говорити про щось серйозне, інші ще не готові. Батьки мають запастися терпінням і знати, що підлітковий вік може бути з перепадами настрою, інтересів. У цей час підліток шукає себе і буває так, що часто змінює захоплення. Не потрібно це критикувати чи висміювати — цільності натури від підлітка не потрібно чекати. Відбувається статеве дозрівання, яке може приводити до різних перепадів, тому його слід більше зайняти справами, щоб не було порожнього місця для якихось експериментів. Дитина має почуватися потрібною вдома і мати в будь-який час можливість поговорити з батьками на тему, яка її хвилює. Не можна влазити їй у душу і треба сказати, що по мірі твого зростання моя присутність в твоєму житті буде зменшуватися. У цьому віці є багато шансів, що в дитини з’явиться якийсь інший авторитет, який захоче використати потенціал дитини на свою користь — тренер з амбіціями, зрештою, й ділки наркомафії чи кримінального світу. Найголовніше — зберегти з підлітком нормальні стосунки. Не орієнтуватися на те, що вона буде супер, любити дитину не тільки за її успіхи, а й тоді, коли вона переживає свої невдачі. Бо здорова особистість формується тоді, коли вона може і досягати успіху, і терпіти невдачі.
— Що порадите батькам, діти яких вибирають життєвий шлях?
— У кожного з нас є здібності, і які визначають наше призначення. Не завжди наші діти на нас схожі. Є дві основні помилки батьків. Перша — та, що якщо в сім’ї всі лікарі, то й ти маєш бути. Друга — що нині не можна йти вчитися туди, куди хочеш, — потрібно йти туди, де в батьків є можливості. Найстрашніше — переконати дитину, що вона ні на що не здатна і мусить вчитися там, де її прилаштують батьки. Так дитина відмовляється від своєї долі, своєї самореалізації, а світ налаштований так: якщо ми народжуємося і нам даний потенціал, то він комусь потрібний.

Адаптація у новій школі. Як допомогти.

Якщо школяр брав активну участь у прийнятті рішення щодо зміни навчального закладу, його звикання пройде швидше. Діти, яким довелося підкоритися вибору батьків, адаптуються, як правило, проблематичніше, тому перед переведенням дитини в іншу школу бажано узгодити з ним свої дії і, по можливості, врахувати її побажання.
Адаптація в новому шкільному колективі, яка в середньому триває 1-3 місяці, відрізняється від адаптації в групі дитячого садку тим, що дитина переживає про те, як приймуть його однолітки. У перші тижні в новій школі до новенького будуть придивлятися, «вивчати», оцінювати.
Успіх адаптації в новому колективі буде залежати від першого враження, яке справить ваш дитина протягом цього часу. Як допомогти дитині справити приємне враження на однокласників?
1. Продумати зовнішній вигляд до деталей
Перше враження, що б не говорили, найсильніше, тому перед першим дзвінком детально обміркуйте зовнішній вигляд дитини (стрижка, одяг і т.д.), зверніть увагу на аксесуари (можна витратитися і на модні речі), щоб дитина не переживала з приводу своєї зовнішності.
2. Обговоріть страхи
Поговоріть з дитиною про те, що його хвилює. Як варіант, можна записати всі страхи по порядку на листок, а потім провести сімейний мозковий штурм, щоб придумати, як їх подолати.
3. Зустрітися з класним керівником
Приділіть час тому, щоб до початку навчального року познайомитися з класним керівником, розповісти йому про вашу дитину, розпитати про колектив, яким керує педагог.
4. Підготуйте дитину
Обіграйте з ним можливі варіанти ситуативного спілкування з однолітками, Упорядкуйте його фотографії в телефоні, щоб дитина могла продемонструвати, як він, наприклад, вчився в попередній школі.
5. Забезпечте гарний настрій
Вранці перед виходом до школи влаштуйте сімейний сніданок, під час якого побажайте школяру удачі, скажіть, що вірите в те, що він зможе знайти собі друзів. Позитивний настрій здатний творити чудеса.

10 правил для батьків

Стимулюйте інтелект дитини.

Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25—30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50—80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).

Формуйте у діетй самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...

Навчіть дитину спілкуватися.

Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників:
  • щира любов батьків (породжує почуття захищеності);
  • доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів); 
  • зовнішня привабливість дитини, а особливо — підлітка (одяг, манери);
  • обгрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);
  • хороший запас слів (як інакше спілкуватися?).

Стежте за тим, щоб дитина не перетворилась на "телемана".

Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу.

Виховуйте відповідальність і порядність.

Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо й что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться, з батьків до однолітків.

Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю, шанувати її традиції.

Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.

Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю — не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.

Привчайте дитину до праці.

Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими й потрібними справами. Нехай звикає долати  труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.

Не робіть за дітей те, що вони здатні зробити самі.

І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч — як друг, а не як бос, дитина,можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

Український танець як символ національної єдності, перемоги та незалежності українського народу в творчості Т.Г.Шевченка

Мета: Розкрити учням новий аспект творчості Т.Г. Шевченка – зв’язок  творів поета з музичним фольклором.  Формувати вміння сприймати художні твори та робити їх аналіз.  Виховувати почуття національної єдності та незалежності  українського народу, любов до Батьківщини та рідного краю.
Прибраний святково зал. На стіні портрет Т.Г. Шевченка. На столі виставка книг письменника, вишиті рушники.
Учні одягнені в українські костюми.
Звучить мелодія українського танцю у виконанні бандуриста та слова Т. Шевченка: "Добре! Добре! Ну до танців..."
Ведуча: Доброго дня! Мені дуже приємно бачити в цьому залі вельмишановну громаду! Сьогодні ми разом з вами згадаємо видатну постать в українській історії – постать Тараса Григоровича Шевченка, та розкриємо нову рису в його творчості, дізнаємося про ставлення поета до мистецтва танцю, та яке місце займало воно в його творчості.
І учень: Перші враження від танців у малого Тараса пов’язані з дитинством.
На початку ХІХ століття в усіх українських селах святкувалися календарні весняні, літні та зимові свята. Вони без танців не відбувалися.
ІІ учень: А якщо додати до цих свят зібрання молоді на "вулицях", толоках, весіллях, вечорницях та традиційному танцюванню в неділю на вигоні перед корчмою, то виходить, що танцювали протягом усього року. (Виходить на середину залу хлопець, одягнений, як молодий Тарас)
Тарас Шевченко: Я люблю танцювати, і в мене досить непогано це виходить.  (демонструє вміння, виконуючи присядку)
Танець – вид мистецтва притаманний українському народу. Прагнення до пісні й танцю – це прояв національного менталітету. Танцювання з горя, перемагаючи психічне пригнічення – це риса вольової людини, і я вважаю проявом козацького характеру.
Ведуча: Народна танцювально-пісенна стихія яскраво відбилася в драматургічній спадщині Тараса Шевченка. В історично-романтичній п’єсі "Назар Стодоля" написаній на початку 40-х років ХІХ ст., є більше десятка згадок про танцювання, музику та пісенний супровід до них.
(Уривок з п’єси "Назар Стодоля" сцена 1)
Дочка сотника Кирчатого Галя виглядає у вікно, чекаючи сватів від свого нареченого Назара, співає, пританцьовуючи.
Ключниця Стеха:
- Галю, де ти так навчилася танцювати?
Галя:
- Як де ? На "вулиці"
Ведуча (коментує): Влітку сільська "вулиця" була своєрідною школою танців.  Так було і за часів Тараса.
 (Учні виконують сільську польку)
І учень: Кобзарі та лірники були знавцями пісенно-танцювального репертуару, який виконувався на "вулиці", у корчмах, на весіллі та інших зібраннях, тому кобзарі були завжди оточені увагою селянської молоді.
ІІ учень: Молодь у п’єсі "Назар Стодоля" – це реєстрові городові козаки та мешканці слободи поблизу полкового міста Чигирина. Вечорниці тут відбуваються весело, по-козацькому жваво.
 (Уривок з п’єси "Назар Стодоля" сцена 2)
Посередині сидить кобзар. З усіх боків його обступила молодь.
Хлопець:
- Заспівайте такої пісні, щоб аж жижки затрусилися.
Гнат Карий:
- Ануте ж! Учисьте запорізького козака. А хто з вас бойчиший?
З гурту вилітає молодець-одинак, і витанцьовує перед усіма.
Після танцю усі задоволені вигукують:
- Ай да молодець!
- От жвавий!
- Що твій запорожець!
 (Молодь іде зі сцени)
Ведуча: Письменник любив дітей, вони завжди викликали у нього зворушливі почуття. Діти горнулися до нього, вдячні за його щирість і доброту.
І учень: Не випадково у одній з легенд тих місцевостей, де бував Т. Шевченко, розповідається про те, як поет приходив на поле до пастушків, роздавав гостинці, а вони для нього танцювали.
ІІ учень: В Тараса Григоровича є повість "Художник", написана російською мовою. Це автобіографічна повість. Описуючи в ній танці дітей панського лікаря, автор з надзвичайною теплотою розповідає, як вони під мелодію української пісні, з піднятими догори рученятами, танцювали приспівуючи:
Гоп-чук гречаники,
Гоп-чук печенії.
Ведуча: Вражає досконале знання Шевченком типової для українських народних танців пластики, виразної образності та характеру їх виконання танцюристами. Йому імпонував захоплюючий нестримний прояв молодечої енергії і сили, які виявляються в танцях.
І учень: Можливо, він відчував у них прояв характеру запорізького козацтва, яке протягом століть воювало проти гнобителів: поляків, татар, турків та росіян.
ІІ учень:
Кого ж там з музикою
Люди обступили?
В червоних штанях оксамитних
Матнею улицю мете,
Іде козак. "Ох літа! Літа!
Що ви творите? На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курива! Отак!
Та ще й приспівує козак:
По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так.
Ведуча: Українські кобзарі і бандуристи, приграючи до танців, рясно пересипали свою гру піснями. Тому і Т.Шевченко, створюючи образ кобзаря в поемі "Гайдамаки", вводить в текст багато танцювальних пісень, які виконуються або кобзарем, або співаками.
(Звучить запис гри бандуриста)
І учень:
– Добре! Добре! Ну, до танців,
До танців кобзарю! –
Сліпий вшкварив! Напівприсідки
 Пішли по базару.
Земля гнеться. Нумо, Гонто!
Нум, брате, Максиме!
Ушкваримо, мій голубе,
Поки не загинем!
Ведуча: Образ козака або молодого сільського парубка, що танцює напівприсідки, особливо популярним стає у ХVІІ-ХІХ ст. Використовували його поети, прозаїки та драматурги цього періоду. Але в жодного з авторів ні своєю сутністю, ні рівнем напруги не досягає він такої значимості, як у Шевченка. Якої значимості надавав танцю поет?
(На сцену по черзі виходять учні)
І учень: Тарас Григорович надавав гуртовому танцю козаків рис життя українського суспільства.
ІІ учень: Суспільства, яке прагне перемоги над ворогами-загарбниками.
ІІІ учень: Але це прагнення може здійснитися тільки тоді, коли всі верстви суспільства об’єднаються в одному загальному "танці"
(хлопці стоять, поклавши руки на плечі один одному)
І учень: Перемога можлива лише за однієї важливої умови.
ІІ учень: І цією важливою умовою є єдність усіх суспільних прошарків українського народу – козацтва, селян та козацької старшини.
ІІІ учень:
Кобзар вшкварив, а козаки –
Аж хортиця гнеться –
Метелиці та гопака
Гуртом оддирають:
Кухоль ходить, переходить,
Так і висихає.
"Гуляй, вітре, полем
Грай кобзарю, мій шинкарю,
Поки встане доля."
І учень:
Взявшись вбоки, напівприсідки
Парубки з дідами.
"Отак, діти! Добре діти!
Будемо панами."
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Походжають, розмовляють;
ІІ учень:
Вельможна громада
Не втерпіла ударила
Старими ногами
А я дивлюся поглядаю Сміюся сльозами.
Ведуча: Танець для великого Кобзаря був символом національної єдності, перемоги та незалежності українського народу
(Учні виконують уривок з танцю гопак)
Ведуча: Сьогодні ми разом з вами по-новому переглянули сторінки творчості Т.Г. Шевченка, та простежили роль та значення народної хореографії в житті українського народу.
Сподіваюся, що вам сподобався наш сьогоднішній вечір.
На завершення я хочу вам побажати, щоб ви гордилися історією, традиціями та звичаями нашої Батьківщини.
Єднаймося! Бо ми того варті!