Образотворчість Тараса Шевченка в освітньому просторі України

Аналізується роль і місце образотворчої спадщини Тараса Шевченка в про­грамах з мистецьких дисциплін для загальноосвітньої школи. Наголошено на необхідності її ширшого представлення в освітньому просторі України. Особ­ливо перспективною для дослідників і педагогів автор вважає проблематику синтезу мистецтв, внутрішньогалузевої інтеграції та міжпредметних зв'яз­ків на основі комплексного вивчення творів Шевченка-поета і Шевченка-художника, адже таке поєднання рівновеликих за масштабом талантів в одній геніальній особистості є рідкісним феноменом в українській і світовій куль­турі. Автор надає конкретні пропозиції та інтерактивні методи, засновані на сучасних інформаційних технологіях, які спонукатимуть і вчителів, і учнів до самостійних пошуків і відкриттів у царині шевченкознавства. Тема статті є актуальною також для вищих навчальних закладів педагогічного та мис­тецького профілів.

Я йшов до Шевченка дуже довго - починаючи з дитячих років.
І кожен раз йшов, як до невідомого. Шевченків аристократизм,..
його геній жив духовними проблемами, не залежними від обставин часу.
Євген Сверстюк

Багатогранна творча спадщи­на поета і художника Тараса Шевченка - неоціненний скарб національної і світової культу­ри, над якою не владний час. Кожне покоління, кожна людина осягає цей скарб по-новому, відкриває для себе щось надважливе, сокровенне. Допо­могти дитині здійснити таке відкриття, сприйняти Шевченка за свого сучасни­ка, порадника і героя («мій Шевченко»), покликана насамперед школа.

Більшість праць дослідників і мето­дистів присвячені вивченню літератур­ної спадщини та життєпису Кобзаря на уроках української літератури, де при­нагідно згадується і його малярство.

Актуалізуються пошуки методики ознайомлення дітей з образотворчі­стю Шевченка і на уроках мистець­ких дисциплін у загальноосвітній школі. У підручниках Л. М. Масол [6, 7] і О. В. Гайдамаки [1] в доступній ди­тячому сприйняттю формі здійснено мистецтвознавчий аналіз живопису та графіки Шевченка і - що важливо! - запропоновано інтерактивні мето­ди засвоєння навчального матеріалу.

Творчість художника розглядається в культурному контексті доби, взаємодії і синтезі мистецтв. Тематика мистець­кого доробку Шевченка, музичної шев­ченкіани деталізована й конкретизо­вана в «Орієнтовному календарному плані уроків мистецтва у 8-му класі» авторства Л. Масол і О. Гайдамаки (див. ж. «Мистецтво та освіта», № 4 (82) 2016). Хоч у календарних планах уроків ав­торів Н. В. Назаренко і Л. Г. Кондратової ім'я Шевченка навіть не згадано, але творчий учитель зможе прилучити ви­хованців до його мистецької спадщини під час вивчення теми «Романтизм і ре­алізм в українському мистецтві».

На допомогу вчителю - публікації в журналі «Мистецтво та освіта», серед них: ґрунтовна узагальнююча стаття Д. Степовика [12], дослідження О. Коновалової теми дитинства в малярстві Шевченка [4], цікаві розробки уроків, оригінальні методики, запропоновані І. Руденко [10] та ін.; глибоке новатор­ське дослідження Л. Генералюк [2], а також джерела, описані у двотомному бібліографічному покажчику за 1839- 2012 pp. «Шевченко-художник» [15]. У цитаті з передмови Д. Стуса і Н. Орлової до цього видання ми виокремили важ­ливі для теми нашої розвідки слова: «Вивчення художньо-мистецької твор­чості Т. Шевченка є нескінченним, як нескінченною є спроба осягнення його таланту. Природний геній, аналітичний розум, глибока інтуїція, тонке відчуття навколишнього світу дали можливість Т. Шевченкові відчути дух романтич­ної епохи і створити образи, де слово трансформується у живописний образ і навпаки - візуальний образ продовжує і доповнює слово [тут і далі виділен­ня моє. - Н. П.]. Т. Шевченко - творець українського графічного портрета, на­ціонального краєвиду, митець, який увів нові соціальні теми в українське обра­зотворче мистецтво, перший в Україні [і Росії. - Н. П.] академік гравірування. Його художня творчість справедливо розглядається і вивчається як новатор­ство в українському мистецтві. Не менш складною і відповідальною є перспек­тива щодо ретрансляції цього образу в колективну свідомість, де він мусив би зайняти по-справжньому неформальне місце, на рівні глибинного особистісного переконання...» [15, с. 28].

Мета статті: окреслити проблемати­ку вивчення образотворчої спадщини Т. Шевченка в загальноосвітній школі в контексті синтезу мистецтв, внутрішньої галузевої інтеграції та міжпредметних зв'язків (зокрема між предметами ми­стецтво й українська література), запропонувати вчителям і учням теми й інтерактивні методи із застосуванням сучасних інформаційних технологій для самостійних пошуків у царині шев­ченкознавства.

Наукових, методологічних дослід­жень з цієї проблематика наразі недо­статньо, хоча потреба в них нагальна, особливо з огляду на виконання Про­грами МОН «Мистецтво» для 5-9-х класів, а саме: інтегративного підходу та пошуку міжпредметних зв'язків з предметами інших освітніх галузей, інтеграції шкільного навчання мистецтв із соціокультурним середовищем [8, с.1].

Але не секрет, що на шляху сприй­няття високого мистецтва сучасни­ми дітьми існують певні проблеми. О. Левкова розмірковує над причина­ми, які заважають «освоєнню, опану­ванню, олюдненню Тараса Шевченка, чомусь досі плакатного, пафосного, умовно-абстрактного. Причинами його нестравності молоддю [...] є також за­гальносвітове культурне тло, на яко­му розвивається (не)читання Кобзаря. Йдеться передусім про перемогу віртуальності над реальністю, візуальності над вербальністю.... Учителі ж на це кажуть, що Шевченко не потребує по­пуляризації - в десятках країн Кобзарю споруджено пам'ятники, його іменем названо тисячі вулиць. Хочеться за­перечити: це - абстрактні речі, а нам ідеться про присвоєння, опанування, «уприналежнення» Тараса Григорови­ча конкретною дитиною... Гадаю, по­коління айфонів та айподів зацікавити Шевченком можна їхніми ж методами. Потрібно дати дітям завдання створити сайт або сторінки в соцмережах, які наповнити віршами поета, але тільки тими, що сподобалися... Ще можна попроси­ти учнів завантажити на ці сторінки ті пісні українських україномовних гуртів, що є обробками текстів Кобзаря...» [5].

Мистецька вартість сучасних інтер­претацій образу Кобзаря - тема для іншої статті. А тут наголосимо: саме Шевченків універсалізм дає педаго­гам і методистам унікальну можливість естетичного виховання дітей на най­вищих мистецьких зразках через інте­грацію поезії і малярства, і саме сьогодні, коли в руках учнів є супермодні «ґаджети», якими легко здійснювати пошук, виокремлювати й поєднувати образи вербальні й зорові. Наскільки це захоплююче, демонструє укладе­на О. Яремійчук книга «Рік Шевченка. Один день із життя генія: життєпис, поезія, образотворчість» [9]; кожна сторінка цього видання має оригіналь­ну тривимірну структуру: літописну - в один астрономічний рік вміщено со­рок сім років життя Кобзаря, і кожен із 345 днів календаря представляє най­важливіші події, факти його земного буття, які позначені саме цією датою; поетичну - на кожен день пропону­ються Шевченків вірш, окремі рядки, афоризми; мистецьку - це малярські твори, конкретно-образне сприйнят­тя, бачення Шевченком-художником світу і людини. Це «калейдоскоп подій, вражень, образів, почуттів і дум, який, не претендуючи на повноту і вичерп­ність, усе ж наближає нас до осягнення цілісного образу Кобзаря. Саме завдя­ки такій калейдоскопічності виникають несподівані алюзії, порівняння, акцен­ти, смисли, візії, відкриваються нові глибини, нові обрії на нашому шляху до Тараса - простої смертної людини і безсмертного Пророка...» [9, с. 4].

Попри те, що із 47 прожитих років перші 24 роки він був кріпаком, пізні­ше понад 10 років провів на засланні, і тільки неповних 13 років був відносно вільним (під недремним наглядом полі­ції), Шевченко зміг піднятися до вер­шин людського духу і світової культури.

Шевченка називають Пророком, провісником долі України. Передбачав він і власну долю, - у цьому наочно переконалися автори книги на тако­му прикладі: вірш, у якому юний поет «побачив» своє майбутнє, написаний у 1838 p., за десять років до того, як це видіння справдилося і було ним зафік­соване пензлем на засланні (Острів Ку­гарал. 1848 або 1849) (мал. 1):

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий
Сирота на світі, в чужому краю.
Дивлюся на море, широке, глибоке,
Поплив би на той бік - човна не дають.
(«На вічну пам'ять Котляревському». 1838. СПб.)

Досліджуючи життя і творчість Коб­заря за допомогою сучасних технологій, учні під керівництвом учителя можуть здійснити багато дивовижних, неочіку- ваних відкриттів, стати співтворцями.

Важливо, що всі твори Шевченка - писані й мальовані - «живуть» на де­сятках інтернет-сайтах.у Вікіпедії. Та все ж користуватися варто сайтами, куди завантажено академічне видання: Шев­ченко Т. Повне зібрання творів у 10 т. [14]; відкрити потрібний том (малярська спадщина вміщена втомах7-10),знайти у змісті тому слово піктограми, натисну­ти на нього; коли відкриються малюнки маленького розміру, обрати потрібний і натиснути на нього для збільшення. Це ще одна суттєва перевага Інтернету - картинки можна збільшувати, кольори тут менш спотворені, ніж у підручниках. А старші учні, які опанували дизайнерсь­кі програми, можуть копіювати, роздру- ковувати, фрагментувати, маніпулювати зображеннями, створювати власні про­екти й презентації. Й одночасно запам'я­товуватимуть найменші деталі, порухи руки митця.

Мал. 1. Острів Кугарал. Тонований папір, акварель 1848 або 1849

«У Шевченка все з'являється в розви­неному вигляді - досконале, просту­дійоване, естетично витончене. Ніби в одній людині прийшла до народу ціла Академія мистецтв зо всім розмаїттям напрямів, стилів, образів та цілим буке­том мистецьких виражальних засобів», - Д. Степовик [12].

Тож поміркуймо, як краще викори­стати цей скарб на шкільних уроках.

У 5-му класі, коли учням дають за­гальні поняття про види образотворчо­го мистецтва, можна запропонувати їм із доробку Шевченка окремі зразки:

• живопис олійний (Автопортрет. Полотно, олія. 1840. Портрет Варва­ри та Василя Рєпніних. Полотно, олія. 1844. Селянська родина. Полотно, олія. 1843);
• живопис акварельний (Циганка-во рожка. Папір, акварель. 1841. У Василівці. Папір, акварель. 1845. Портрет Гаврила Родзянка. Папір, акварель. 1845. Аскольдова могила.

Папір, акварель. 1846. Пожежа в сте­пу. Папір, акварель.1848);

• графіка (Автопортрет. Папір, олівець. 1845. Козак-бандурист. Па­пір, сепія. 1843. Благословіння дітей. Брістольський папір, сепія. 1856. Ка­зашка Катя. Папір, сепія. 1857. Ман­гишлацький сад. Сепія. 1851-1852);
• офорти (шість офортів серії «Живо­писна Україна». 1844. Автопортрет зі свічкою. Папір, офорт, акватинта. 1860).

Зв'язок різних видів мистецтв можна простежити на прикладі архітектурних пейзажів (Богданова церква в Суботові. Папір, акварель. 1845.

Вознесенський собор в Переяславі. Папір, акварель, олівець. 1845. Почаївська лавра з півдня. Папір, акварель. 1846. В Густині. Церква Петра і Павла. Папір, акварель, олівець. 1845 та ін.).

Мал. 2. Берег острова Ніколая. Папір, акварель. 1848 або 1849

Ще одна вимога програми з мис­тецтва - виявляти здатність «застосо­вувати міжпредметні компетентності у процесі художньо-творчої діяльності». Водночас, за програмою з української літератури п'ятикласники знайомлять­ся з біографією Кобзаря, розмірко­вують про «картини довколишнього світу, природи в поезіях Т. Шевченка», вивчають напам'ять вірші «За сонцем хмаронька пливе...», «Садок вишневий коло хати...». Школярам буде цікаво створити власні малюнки до цих чи ін­ших поезій, а потім розглянути акварелі Шевченка, співзвучні за настроєм. На­приклад, акварелями Шхуни біля форту

Косарал. 1848-1849; Шатро експедиції на острові Барса-Кельмес. 1848; Берег острова Ніколая. 1848 або 1849 (мал. 2) можна проілюструвати рядки: За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає і сонце спатоньки зове У синє море... (1848. Косарал)

З пейзажами (Андруші. 1845; Чигрин­ський монастир дівичий. 1845) (мал. З, 4) гармоніюють рядки:

Село! і серце одпочине. Село на нашій Україні - неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво. А кругом широколистії тополі, а там і ліс, і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом. («Княжна». Уривок. 1847. Орська фортеця)

Мал. 3. Андруші. Папір, сепія. 1845

Мал. 4. Чигринський монастир дівичий. Папір, акварель. 1845

Програма 6-го класу передбачає вивчення жанрів образотворчого ми­стецтва. Довершені зразки кожного з них є в доробку Шевченка.

Портрет. Автопортрет. Шевченку належать слова: «Багато, незліченно багато прекрасного в божественній, безсмертній природі, але торжество і вінець безсмертної краси - це оживле­не щастям обличчя людини. Натхненні­шого, прекраснішого в природі я нічого не знаю». «Мало бачити, милуватися прекрасним, розумним, добрим чолом людини, треба намалювати його на папері і милуватися ним як витвором живого Бога. Ось що треба для повного нашого щастя, для повновартісного на­шого життя».

Завдання для учнів: підібрати пор­трети й автопортрети роботи Шевченка, які найбільше подобаються.

Пейзаж. Цю тему можна висвітлюва­ти, запропонувавши учням порівняти види пейзажів Шевченка:

• сільський, ландшафтний, панорамний (Чигрин з Суботівського шляху. 1845. Мангишлацький сад. 1854. Пожежа в степу. 1848);
• міський (Костел Св. Олександра в Києві. 1846):
• архітектурний (Будинок і. П. Котля­ревського в Полтаві. Папір, акварель. 1845. Церква Всіх Святих у Києво-Пе- черській лаврі. 1846. Вознесенський собор в Переяславі. 1845);
• гірський (Чиркалатау. 1851. Ак- миштау. 1851. Вид на Каратау з до­лини Апазир. 1851);
• марина (Шхуна «Константин» на ре­монті. 1849. Крутий берег Аральсь­кого моря. 1848-1849.3 долини Апа­зир вид на Каратау. 1857. Місячна ніч на Косаралі. 1849).

Побутовий жанр (Старости. Па­пір, офорт. 1844. Циганка-ворожка. Па­пір, акварель. 1841. Тріо. Папір, сепія, гуаш. 1851. Пісня молодого туркмена. Брістольський папір, сепія. 1851.Киргизя. Брістольський папір, сепія. 1856-1857. Старець на цвинтарі. Папір, сепія. 1859).

Історичний жанр. (Смерть Олега, князя древлянського. 1836. Дари в Чи- грині 1649 року. Офорт. 1844. Умираю­чий гладіатор. 1856).

Міфологічний жанр (Телемак на острові Каліпсо. 1856. Нарцис та німфа Ехо. 1856. Мілон Кротонський. 1856). Релігійний жанр (Воскресіння Хри­стове. 1852-1854. Апостол Петро. 1851. Звільнення апостола Петра з темниці. 1833. Благословіння дітей. 1856. Самарянка. 1856).

Анімалістичний жанр. Школярів заінтригує розповідь про маловідомий факт, що Тарас Григорович брав участь у полюванні на тигра, а потім намалював його (Тигр. 1848) (мал. 5).

Мал. 5. Тигр. Тонований папір, акварель, олівець. Косарал. 1848

Для підсумкового уроку варто запро­понувати шестикласникам завдання: самостійно (індивідуально або в групі) підібрати з доробку Шевченка твори всіх вивчених протягом року жанрів і пояснити їхні жанрові особливості.

У 8-му класі учні вивчають мистецькі напрями і стилі в світовому мистецтві (від античного до реалізму). Творчість Тараса Шевченка автор підручника для 8-го класуЛ. Масол цілком слушно вио­кремила в розділ «Стильовий синтез».

Тарас Шевченко - митець світового рівня, людина рідкісної творчої енергії, блискучого розуму й енциклопедичних знань - виробив свій власний непо­вторний авторський стиль, який увібрав традиції академічного мистецтва, західноєвропейської художньої куль­тури та української народної творчості.

Як зазначають мистецтвознавці, ран­ні, ще доакдемічні роботи Шевченка («Смерть Лукреції», 1835; «Смерть Оле­га, князя древлянського», 1836; «Алек- сандр Македонський виявляє довіру своємулікареві Філіппу», 1836; «Смерть Віргінії», 1836 та ін.) виконані в стилі класицизму. Проте вже в них яскраво проявився його самобутній талант. Ра­зом із дослідником В. Терещенком роз­гляньмо уважніше ці роботи, зокрема малюнок тушшю «Смерть Олега, князя древлянського»: «Кожна постать... тут промовляє - вони справді кричать, сумують, страждають, розмірковують, спостерігають, живуть... вони розкуті, рухливі, живі. Частини цих робіт зумис­не не підпорядковані гармонії цілого, щоб уникнути штучності, надуманості, мертвотності, а самі утворюють життєву гармонію. Так може творити лише ве­ликий майстер... Так малював самоучка Шевченко у двадцять два роки» [13].

В епоху, коли жив і творив Шевчен­ко, панівним стилем став романтизм, світоглядні й естетичні засади якого були близькі митцю. Особливості цього стилю восьмикласники можуть дослі­дити за шістьма офортами серії «Живо­писна Україна». Ідею, яка надихала ху­дожника, він виклав у листі до П. Гессе 1 жовтня 1844 p.:

«История Южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. И все это до сих nop никем не представлено пред очи образованного мира, тогда как Малороссия давно имела своих и композиторов, и живописцев, и поэтов. Чем они увлеклись, забыв своє родное, не знаю; мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле, и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий.Те, которые видели однажды нашу край ну, говорят, что желали бы жить и умереть на ее прекраснейших полях. Что же нам сказать, ее детям, должно любить и гордиться своєю прекраснейшею матерью. Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то, по крайней мере, на славу имени Украины» [14].

Шевченка називають видатним ху- дожником-реалістом, одним із творців реалістичного стилю в українському мистецтві. Водночас дослідник його малярських творів В. Яцюк пише про «реалізацію в них і романтичного, і одухотворено-реалістичного світо бачення мистця... Але, якщо сприймати «роман­тизм» як систему художньо-світоглядну, змістотворчу, а не лише формотворчу, і дивитися на малярсько-графічний доробок Шевченка з погляду творчо­го процесу мистця, своєрідності його творчого мислення, змісту його творів, а вже по тому - способу вираження цього змісту,то «питома вага» ознак ро­мантизму у його мистецькій творчості видаватиметься якщо не превалюю­чою, то, вочевидь, не зводитиметься до «окремих рис та прийомів» [16].

У цьому контексті промовистими є слова самого Шевченка:

«Без разумного понимания красоты человек не увидит всемогущего Бога в мелком листочке малейшего растения. Ботанике и зоологии необходим восторг, а иначе ботаника и зоология будет мертвый труп меж ду людьми. А восторг этот приобретается только глубоким пониманием красоты, бесконечности, симметрии и гармонии в природе» (з листа до Бр. Залеського 10, 15 лютого 1857 р.) [14].

Найбільш довершеними реалістич­ними творами потужної узагальнюючої сили періоду заслання вважають серію «Притча про блудного сина» (1857). Про її задуму Шевченко писав:

«Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне в нравах и обычаях современного русского сословия. Идея сама по себе глубоко поучительна, но какие душу раздирающие картины составил я в моем воображении на эту истинно нравственную тему. Картины с мельчайшими подробностями готовы (разумеется, в воображении), и дай мне теперь самые бедные средства, я окоченел бы над работой. [...] А в продолжение зимы обдумаю, взлелею, выношу, как мать младенца в своей утробе, эту бесконечно разнообразную тему, а весной, помолясь Богу, приступлю к исполнению...» (з листа до Бр. Залесь­ого 8 листопада 1856 р.) [14].

Визначальна риса творчості мит­ця - народність.

«...Як художник... він заслужив собі добре й чесне ім'я. І на цьому шляху він був одним із перших, хто звернувся до народних мотивів. Я нагадаю його давню працю «Живопис­ная Украйна», - згодом безліч інших малюнків і особливо - «Блудний син». У народному мистецтві ніхто не показав себе так серйозно. Тим часом як інші художники шукали ідилічних сюжетів, малювали затишні куточки, весілля, ярмарок та інше, його дух хвилювався, страждав і виливався гіркими сльоза­ми...», - такі спогади залишив у 1861 р. Л. М.Жемчужников [3].

Отже, темою групового проекту для восьмикласників може стати порівнян­ня серій «Живописна Україна» і «Прит­ча про блудного сина» на предмет до­слідження рис романтизму, реалізму й народності, а також підбір поетичних рядків до кожного графічного твору цих серій: наприклад, офорт «Видуби- цький монастир у Києві» співзвучний з рядками «Реве та стогне Дніпр ши­рокий...», а рисунок «Кара колодкою» «промовляє» рядками з поеми «Кав­каз»: «Від молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує».

А коли в старших класах дійде чер­га до вивчення імпресіонізму, пост­імпресіонізму, модернізму, символізму тощо, доречно продемонструвати яс­краві риси цих стилів у Шевченка. Про новаторство митця писали зокрема Д. Антонович, П. Білецький, М. Скиба [11], В.Терещенко [13].

У підручнику «Мистецтво» для 8-го класу О. М. Гайдамаки учням запропо­новано прочитати повісті «Музикант» і «Художник», знайти цікаві спостере­ження щодо класичної музики [1, с. 73]. Зауважимо тут, що в цих творах Шев­ченко згадує кількасот імен живописців, графіків, музикантів, артистів, філософів, письменників, багато творів літератури, філософії, розкриває своє ставлення до мистецтва і його високої місії.

У 9-му класі роль міжпредметних зв'язків особливо значуща, адже на поглиблене вивчення літературної творчості Кобзаря відведено 20 годин. Водночас, за програмою інтегрованого курсу «Мистецтво» дев'ятикласник «ви­являє здатність здійснювати самостійну пошуково-дослідну діяльність щодо ми­стецьких явищ різних стилів і напрямів, використовувати комп'ютерні техноло­гії для віртуальних екскурсій, презен­тації результатів проектної діяльності; створення і оформлення шкільних му­зейних колекцій, галерей, віталень» [8, с. 29]. Тут, звичайно, потрібна коорди­нація зусиль викладачів літератури й мистецтва.

Пропонуємо кілька завдань для гру­пової роботи на II семестр - з маляр­ської спадщини Шевченка підібрати та здійснити мистецтвознавчий аналіз малюнків, якими можна ілюструва­ти поезії: 1) «Сон» («У всякого своя доля...»). Можливі варіанти: Живописна Україна. Серія офортів. 1844; Брама в Густині. Вхід до церкви святого Мико­ли Чудотворця. 1845; Богданові руїни в Суботові. 1845; Вдовина хата. 1843; Кара шпіцрутенами. Кара колодкою. У в'язниці. Із серії «Притча про блудного сина». 1857; Суворов відправляє Пуга- чова з Уральська до Москви. Ілюстрація до книги М. Полєвого «История Суво- рова». 1841-1842; Сліпа з дочкою. Ав- тоілюстрація до поеми «Слепая». 1842; Апостол Петро. Ескіз. 1851. Звільнення апостола Петра з темниці. 1833; Дві дівчини. 1858; 2) «Святий Київ наш ве­ликий...»: Аскольдова могила, і 846; Київ з-за Дніпра. 1843; Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. 1846; Виду- бицький монастир. l&4h. У Києві. 1844; Краєвид Києва. 1843; Київ з боку Дніпра. 1843 та ін.; 3) «У нашім раї на землі ні­чого кращого немає, як тая мати мо­лодая...»', 4) укласти власну збірку «Мій "Кобзар"» із найулюбленіших віршів і малюнків до них, записів музичних творів на вірші Шевченка.

Отже, більшість тем, які вивчаються за програмою «Мистецтво» в загально­освітній школі, можна розкривати через живопис, графіку і поезію Т. Шевченка, через синтез, взаємодію цих видів ми­стецтв. У статті нами накреслено лише окремі напрямки залучення сучасних школярів до неповторного світу митця. Малярська, літературна, епістолярна спадщина Шевченка дає багатющий матеріал для подальших розвідок, ме­тодичних розробок, яких гостро потре­бують загальноосвітня й вища школа. Окремого великого дослідження заслу­говує тема «Шевченко і музика». Це осо­бливо актуально сьогодні, коли сучасна культура тяжіє до синкретизму, створен­ня полісинтетичних видів мистецтв.