субота, 21 квітня 2018 р.

У світі рідної мови (сценарій свята до Дня рідної мови)

Мета:
  • закріпити знання дітей з рідної мови;
  • формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу;
  • формувати розуміння того, що мова - скарб, без якого не може існувати ні народ, ні держава.
  • виховувати любов до рідної землі, до рідної мови і бажання краще її вивчати, до її українського народу, до держави Україна, до народних традицій;
(На сцену виходять ведучі: хлопчик і дівчинка в українських костюмах)
Хлопчик.
Мій друже! Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою Землі твоєї, мовою Матері твоєї
Народу твого мовою!


Дівчинка. До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання «Рідна мова». Рідна, як мати , як Батьківщина, як усе найдорожче серцю.
(На сцену виходять учні)
1 учень.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2 учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3 учень.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
(На сцені з’являється Дієслово. Приспівуючи).
Який веселий день,
Який чудовий пень,
Який хороший я
І пісенька моя: ля – ля – ля…
Хлопчик. Ти хто?
Дієслово. Я – Дієслово!
Хлопчик. Як дієслово? Справжнє живе дієслово?
Дієслово. Так, так! Живе. А ти ж хто?
Хлопчик. Я – Івасик!
Дієслово. Ну що ж, познайомились. Давай будемо друзями? Хочеш?
Хлопчик. От якби й мені до Америки. Слухай, Дієслово, візьми й мене з собою до Америки.
Дієслово. Неодмінно візьму! І в Америку, і в Африку, а ще краще – в країну Сяючих вершин – в країну Рідної мови. А сяючі вершини в ній – літери, слова, знаки.
Хлопчик. Як, живі літери? Я літери вже добре знаю. А щоб живі – такого не зустрічав! То швидше летимо! Країна Сяючих вершин – найкраща з усіх країн! Найкраща із усіх країн – країна Сяючих вершин!
(Звучить мелодія).
(На сцену виходять три дівчинки)
1 Дівчинка. З чого починається навчання?
2 Дівчинка. Кажуть, що навчання починається з азів.
3 Дівчинка. Що це таке?
1 Дівчинка. «Аз» - це назва першої літери абетки – буква «А».
2 Дівчинка. Абетка, азбука, алфавіт. Знайомі вам ці слова, правда? Означають вони одне: це літери, поставлені в певному порядку.
3 Дівчинка.
Аж 33 зорі нам світять угорі –
На білім – білім полі збирають їх поволі,
Ці 33 зорі у нашім Букварі!
1 Дівчинка.
Голосиста буква «А» наш Букварик відкрива.
Не одна вона іде, а всю Азбуку веде.
(Заходить Абетка )
Абетка. От і добре. Усі мої літери на місці. Веселі, жартівливі і слухняні. Тому я і спокійна.
(Заходить Помилка)
Помилка. Абетка спокійна. Як усім хочеться спокою! А я стану на перешкоді. Бо я – помилка. Помилка всім корисна. Зі мною веселіше жить. Допустить її навмисне – це слова зміст зовсім змінить.
(Наспівує).
Люблю, коли все навпаки,
Як від зайців біжать вовки,
Рибалку короп упіймав,
Відмінник в класі ловить гав.
Люблю, коли гладенькі їжаки,
Коли помилки поважають,
Не виправляють, не стирають.
Люблю, коли все навпаки,
Коли не тонуть молотки,
А в мові – повний кавардак,
Невже не веселіше так?
А найбільше люблю школяриків, таких собі симпатичних, старанних. (Ховається)
(Заходять хлопчик і дівчинка під веселу музику)
Хлопчик. Літери! Як багато! Справжні живі літери!
Дівчинка. Ми вже вміємо читати і писати, то давай, слова складати.
Хлопчик. Складемо слово «піч». (Склали і прочитали, відійшли, а в цей час Помилка змінила «П» на «Н»).
Дівчинка. Складемо слово «сорока». (Помилка міняє «с» на «м»).
Хлопчик. Диво дивне! Хто нам вчитись заважає? В словах літери міняє?
Дівчинка. Ми склали слово «піч», прочитали потім «ніч».
Хлопчик. Ми «сорока» написали, а «морока» прочитали!
Дівчинка. Десь Помилка промайнула і зміст слів перевернула!
Абетка.
Я Помилку виправляю,
Куди, голубонько, втікаєш!
Допоможу вам, дітки, я,
Бо стихія це моя.
Хлопчик.
З Помилкою нам не по дорозі,
Без неї легше, краще нам.
Дівчинка.
А з нею ми весь час в тривозі:
А раптом стане тут чи там?
Хлопчик.
Ми будем грамотно писати,
Якщо помилимось колись -
Помилки будем виправляти,
І орфограми виправляти.
(Абетка за руку виводить Помилку)
(Під музику заходить Граматика і Частини мови
)
Граматика.
Я – Граматика.
Маю статус науковий,
Я – наука, я не Мова.
Хоч давно я формувалась,
Доки ось така не склалась.
Найбільша моя гордість – Частини мови.
Іменник.
Я – Іменник незабутній
І на святі теж присутній,
Як і вся моя сім’я ,
Бо в мові – необхідний я.
Все на світі називаю,
І дуже часто місце маю
В назвах різних установ.
Де не глянь – іменник всюди,
Мене найбільше вживають люди.
Я не те, що там прикметник,
Дієслово чи займенник.
Хоч це все моя рідня,
І спілкуюсь з ними я.
Прикметник.
От ви кажете: - Іменник!
Дієслово! Оце так!
«А навіщо нам прикметник?»
Хіба можна думать так?!
Речення ви уявити
Зможете без мене?
Я повинен в світі жити,
Як і той іменник!
Скажете: «Чудові очі,
Волошкові чи тернові.
Вуста ніжні, мов пелюстки,
Так і манять при розмові.
Брови гарні, чорні, рівні,
Наче намальовані вони,
Личко рівне, як в царівни».
Без мене вам не обійтись!
Займенник.
Ні, саме я найважливіший,
Бо вам усім я найрідніший,
Як і вся моя рідня,
Від всіх вас чуєш: «Я!Я!Я!»
Найголовніший я для всіх!
А ти, чи він, вона, воно _
Не так важливо, бо чужих
Так полюбити не дано,
Як сам себе частенько любить,
Своє майно він лиш голубить.
Числівник.
Я – Числівник, мандрівник,
Рахувати все я звик:
Скільки двійок у студента,
Скільки грошей в Президента.
Все потрібно рахувати
І усьому вартість знати.
(До залу забігає Прислівник)
Прислівник.
Серед усіх оцих частин
Спізнивсь на свято я один.
Любі друзі і сім’я!
Прошу вибачення я!
Я лиш тому до вас спізнився,
Що у такій собі халепі опинився:
В мене «при» - хтось потянув,
Та так, що я і не почув.
Я його шукав, шукав,
Навіть в лісі заблукав.
Але раптом я помітив:
Дерево схилило віти,
А під ними щось блистить.
Аж то – початок мій лежить.
(Чути голос Дієслова)
Дієслово.
Я бігаю, стрибаю,
Стрибаю і жую,
При цьому позіхаю
І пісеньку співаю.
Бо я – це Дієслово.
І діяти весь час –
Мого життя умова.
Без мене наша мова не зможе обійтись,
Така вона чудова, бо Дієслово скрізь!
І люди всі в дитинстві ведуть себе, як я!
Я танцюю і співаю, граю, плаваю, біжу,
Всю роботу в світі знаю, людям я весь час служу!
(Заходить Граматика)
Граматика.
Ось і вся сім’я зійшлась до хати,
Чи не час нам заспівати?
(Звучить пісня «Моя мова»).
(Виходять на сцену хлопчик і дівчинка).
(На екрані ідуть слайди про Україну, звучить пісня «Одна калина»)
Хлопчик.
Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.
Дівчинка.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідно мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі;
Щоб на все життя з тобою ми запам’ ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.

Немає коментарів:

Дописати коментар