неділю, 10 липня 2016 р.

Оцінювання як мотив у навчанні

Вступ
Величезний досвід багатьох поколінь вчителів і основні положення дидактичних говорять про те, що якщо хочеш привити солідні знання і вміння, то на знаннях необхідно здійснювати їх перевірку і оцінку. Основні закономірності дидактичних функцій говорять про те, що будь-який відносно самостійний етап засвоєння навчального матеріалу включає дотримання певних моментів педагогічного управління: стимулювання учнів до активної роботи, робота над новим матеріалом або вправами, їх застосування, повторення, систематизація, перевірка і оцінка.


Поняття про контроль і діагностику навчання
Під поняттям контролю «контроль» розуміють вияв­лення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою.
Контроль є важливим структурним компонентом на­вчального процесу. Його основною функцією є забезпечен­ня зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).
У школах деяких розвинутих країн при складанні контракту між учите­лем і учнем ставляться питання: «Ви бажаєте навчатися з контролем чи без кон­тролю?», «Ви бажаєте одержувати оцінки чи будете опановувати курсом без оцінок?».
Якщо майбутній учень бажає навчатися без контролю і без оцінок, опла­та за навчання буде у 3-4 рази меншою ніж за навчання в умовах жорсткого контролювання і об'єктивного оцінювання.
Зворотна інформація використовується для аналізу ре­зультативності навчального процесу.
Аналітична функція контролю передбачає аналіз ре­зультатів засвоєння змісту навчальних програм, побудова­них з урахуванням державних стандартів рівневої освіти; визначення якості знань, ступеня сформованості загально-навчальних та предметних умінь і навичок, рівня оволодін­ня розумовими операціями, досвідом творчої діяльності, сформованості оцінних суджень учнів. Основними видами аналізу результатів навчання є: поточний, тематичний і під­сумковий.
Поточний аналіз допомагає щоденно фіксувати ре­зультати навчання, систематизувати і осмислювати їх.
Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких залежностей, тенденцій у протіканні і результатах навчального процесу. Якщо предметом поточного аналізу може виступати окрема відповідь учня на уроці, то предме­том тематичного аналізу є основні результати вивчення те­ми, їх визначає вчитель на основі вимог навчальної програ­ми. 
Підсумковий аналіз використовується для визначення результатів навчання наприкінці семестру або навчального року. Інформація для підсумкового аналізу складається з даних поточного і тематичного аналізів, учнівських контро­льних робіт і їх аналізу, відповідей учнів на іспитах, пись­мових екзаменаційних робіт тощо.
Контроль, перевірка результатів навчання, їх аналіз -це констатація наслідків навчально-пізнавальної діяльності школярів без пояснення їх походження. З'ясування умов і обставин, у яких протікає навчальний процес, отримання чіткого уявлення про причини, які спричиняють чи переш­коджають досягненню накреслених результатів забезпечує діагностика.
Діагностична функція контролю допомагає розглянути результати навчання у тісному зв'язку з шляхами і способа­ми їх досягнення. Вона спрямована на виявлення прогалини у знаннях, уміннях учнів, з'ясування їх причин. За педагогі­чної діагностики враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні потреби, інтереси, мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних про­цесів - мови й мислення; уваги, уяви й фантазії; пам'яті, емоцій, волі тощо. Тому педагогічна діагностика здатна з'ясувати не тільки умови і обставини, у яких формуються знання, уміння й навички учнів, а й умови розвитку і вихо­вання особистості школяра в процесі оволодіння ним знан­нями й вміннями.
Результати діагностики слугують основою для вне­сення необхідних корективів в навчальний процес, прийнят­тя рішень про удосконалення його змісту, методів і форм організації; управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів тощо.
Коригуюча функція контролю виробляє механізми по­дальшого функціонування навчального процесу або переве­дення його в русло нового якісного стану.
Функції перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок
Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).
Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Перевірка – це виявлення рівня знань, умінь і навичок; оцінка – це вимірювання рівня знань, умінь і навичок; результати перевірки і оцінювання фіксуються (облік) у журналах, відомостях, щоденниках учнів.
Перевірка знань, умінь і навичок учнів, їх оцінювання і облік разом складають контроль знань, умінь і навичок.
Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:
– соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;
– полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури;
– комунікативні – передають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;
– інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;
– саморозвитку та самоосвіти, пов’язані з потребою і готовністю постійно навчатись як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;
– компетенції, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивності творчої діяльності.
З метою діагностування перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру, для з’ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів проводять попередній контроль.
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання та навички. Досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.
Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками. Що виражаються й фіксуються в оцінці успішності.
Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників. Які відображають їх об’єктивні знання, уміння і навички.
Оцінювання знань – визначення і вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях (відмітках) учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог програм.
З метою забезпечення об’єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.
 Форми та методи перевірки і оцінки знань, вмінь, навичок учнів
Всі форми і методи перевірки і оцінок можна комбінувати в різних варіаціях так, що ніяких затруднень з дотриманням вимог старанного підходу до оцінки не виникає.
Перевірка знань дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як іде засвоєння, які корективи потрібно внести (зовнішній обернений зв’язок). При контролі одержують інформацію і самі учні (внутрішній обернений зв’язок). Без одержання інформації про хід засвоєння, без оберненого зв’язку не може бути керованого навчального процесу.
Оцінка знань є величезним стимулом учня. Відомо, що глибина і міцність знань учнів являється гірше (особливо 5–9 кл.). Регулярний контроль виховує у дітей звичку до систематичної праці в школі і дома, стимулює систематичну підготовку учня до уроку.
Оцінка при певних умовах може перетворитись у внутрішній мотив навчання. Це дуже важливо. Але боротьба за оцінки, якщо вона ста головною метою навчання, має і негативну сторону – розділяє клас.
Найбільш суттєвими педагогічними вимогами до перевірки знань, умінь і навичок у школярів є те, що перевірка і контроль знань – це перевірка знань для даного учня, яка передбачає їх оцінку тільки по результатах його особистої навчальної діяльності;
Ø максимально враховуються індивідуальні особливості учня;
Ø перевірка і оцінка навичок повинна бути об’єктивна, вимоглива, без помітних викривлень істинної картини знань; вмінь учнів. Навіть при доброзичливім до них ставленні більшість учнів хвилюються і показують результати, нижчі ніж можуть і це важко врахувати під час оцінювання;
Ø недопустимим є виставлення оцінки по принципу: слабому учневі рука не піднімається ставити високі оцінки, а відміннику – низькі;
Ø перевірка і оцінювання повинні бути систематичними, регулярними на протязі всього часу навчання школяра у навчальному році;
Ø не можна ставити оцінку, яка виступає покаранням за незадовільну поведінку на уроці, несумлінне ставлення до навчання;
Ø не можна виставляти погану оцінку учневі. Який відстоює свою точку зору, навіть якщо вона невірна. Не можна виставляти низьку оцінку учневі, якщо він працював, але не зумів виконати завдання вчителя, бо це підриває віру в успіх і різко знижує цікавість до предмету. Оцінка не може служити засобом покарання.
 Оцінювання на уроках української літератури
Без оцінки кожний процес засвоєння неможливий
Величезний досвід багатьох поколінь вчителів і основні положення дидактичних говорять про те, що якщо хочеш привити солідні знання і вміння, то на знаннях необхідно здійснювати їх перевірку і оцінку. Основні закономірності дидактичних функцій говорять про те, що будь який відносно самостійний етап засвоєння навчального матеріалу включає дотримання слідуючи моментів педагогічного управління. Стимулювання учня до активної роботи педагогічного управління: стимулювання учня до активної роботи, робота над новим матеріалом або вправного, їх застосування, повторення, систематизація, перевірка і оцінка.
Всі ці елементи зовсім не обов’язково застосовувати на кожному уроці. Вони можуть включати певний об’єм матеріалу, взаємно переплітатись змінювати взаємозв’язок (перш за все це відноситься до застосування, вправ і систематизації), послідовність, але без їх використання не можна чекати добрих результатів навчання. Це в першу чергу буде мати негативний вплив на слабких учнів. Не раз ставиться такий експеримент: в двох однакових по успішності групах школярів заняття ведуться однаково. Але в одній з них здійснюється систематичний контроль і оцінка знань, а в другій – ні. І ось результат: в першій групі успішність значно вища. Потім роблять навпаки. І той же результат: тепер успішність краще в другій половині.
 Оцінки необхідні тому, що вони стимулюють не тільки успішність, але й інші якості дітей
Бажання одержати добрі оцінки неправильно розглядати як кар’єризм. Вчитель повинен засобом оцінки привити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого. Засобом оцінки учитель виховує школярів, впливає на їх відношення до навчання, працездатність і вимогливість до себе. Він розвиває, якщо робити це правильно, їх увагу, наполегливість і старанність, дозволяє дійсно оцінити свою успішність і успішність інших, виховує в належній мірі їх самооцінку, самосвідомість і скромність, формує мотивацію школярів. Будь-яка оцінка, яку учень рахує справедливою, неважно позитивна вона чи негативна, стає стимулом його діяльності і поведінки в майбутньому.
Оцінки вчителя мають великий вплив  на взаємовідносини вчителя і учня
Якість результатів навчання виховання залежать не тільки від введення нового матеріалу і організації його засвоєння, але і від соціальних відношень між вчителем і учнями:
- Значимість взаємовідносин між учителем і учнями на заняттях росте. Вчителі, які найбільш успішно працюють, явно відрізняються в даний час від інших притягуючою силою своєї особистості, у них складаються кращі взаємовідносини з учнями.
- Серед деяких ознак, що характеризують роботу вчителів, які досягли найбільших успіхів у справі навчання і виховання, були слідуючи дві послідовно перевірялось і оцінювалось; уміло використовувались оцінки і відмітки з метою розвитку особистості учнів.
-           Сьогодні учні середніх і старших класів ждуть від хорошого учителя перш за все, щоб він розумів їх і їх проблеми і, разом з тим, був строгий, міг за себе постояти, був послідовним і справедливим.
 Висновки
Контроль є важливим структурним компонентом на­вчального процесу. Його основною функцією є забезпечен­ня зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).
Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).
Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їх оцінювання виконує такі функції:
а) освітню (навчальну), суть якої втому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, учні звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, відмічають недоліки, що сприяє повторенню та систематизації знань всіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;
б) виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;
в) розвиваючу – в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислитель на діяльність, мовлення, пам'ять, увага, уява;
г) діагностичну – у процесі перевірки і оцінки виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях, навичках чунів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані не поліпшення успішності;
д) стимулюючу – схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;
е) оцінювальну – об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;
є) управлінську – на основі перевірки та оцінювання визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому випадку вчитель коригує і свою власну діяльність – змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.

Немає коментарів:

Дописати коментар