ЛІТЕРИ Г і Ґ

Г - колишня літера Г («глаголь»), а «глаголь» слов'янською озна­чає «говорити».

ґ - у цієї літери, яку раніше називали «диґама», своєрідна доля. Во­на позначає звук [ґ], літеру г з української абетки було безпідставно ви­лучено. «Літера, за якою тужать»,- так писав про неї прекрасний зна­вець мови Борис Антоненко-Давидович. А звук [ґ] вперто продовжував жити у багатьох словах, у тому числі і в ласкавому слові «агу» - одно­му з перших слів, яке промовляють до немовлят. Лише третім виданням «Українського правопису», у 1991 році, літеру ґ було повернено, і вона зайняла п'яте місце в українській азбуці.

Вона позначає на письмі проривний приголосний звук [ґ]. Із 30–х років, відтоді, як відповідну йому літеру незаконно вилучили з української абетки, він став чутися в мові дедалі рідше. Його ще подекуди берегли слова ґрати

(залізні), ґанок, ґуля, ґвалт, ґляґанка (солодка сироватка з сиром), дзиґа,

ґедзь, ґрунт, ґудзик та ін., і то лише в мові старих людей або великих

шанувальників рідної культури. Це давній звук нашої мови, років 200 – 300

тому його на письмі передавали двома літерами – кг.

Лише третім виданням «Українського правопису» (1990 р.) літеру

«ґе» було реабілітовано, і вона зайняла почесне п'яте місце в українській

азбуці. У кириличному алфавіті такої літери не було. «Український

правопис» подав тридцять слів і два прізвища з літерою ґ. У найновішій

редакції орфографічного кодексу української мови, тобто правопису 1999

року, уточнено вживання літери ґ в питомих словах і запозичених назвах.

Тепер ми нарешті можемо правильно вимовляти і давні українські, і

запозичені іншомовні слова, особливо прізвища, такі як Ґете, Ґудзь,

Ґалаґан. Ґаламага. Звук цей живе в ласкавому слові аґу – першому слові,

яким звертаються до немовлят. І навіть це дає йому повне право на

існування в мові.

Саме ця буква дає змогу пересвідчитися ще раз у тому, що шлях

становлення мови багатомільйонного українського етносу сповнений

трагічних сторінок, коли вона то заборонялася, то оголошувалася

діалектом, то переслідувалася і викорінювалася, бо вважалася

неперспективною,відмираючою.І сьогодні вона називається

„прабатьківською літерою”, то „найукраїннішою графемою”, то

„націоналістичним знаком”.