У середньовічній писемності (грецької, слов’яно-руської · і · ін.) — Надрядковий знак різної форми над скорочено написаним словом або над буквою, спожитої в знач. цифри (філол.). У стародавніх слов’яно-російських рукописах слова, що позначають священні предмети, зазвичай писалися скорочено під титли.
Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος, лат. titulus — «напис») — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.
Транслiтерацiя — це «передавання тексту, написаного однiєю абеткою, лiтерами iншої». Зауважимо, що транслiтерацiя — це не переклад, а вiдтворення iншої мови зi збереженням її неповторних особливостей.
Теоретично транслiтерування передбачає передавання слiв лiтера-в-лiтеру, однак у практицi неодмiнно виникають розбіжності, якi можна оформити у певнi правила.
Українська транслiтерацiя ц.-сл. абетки
а (аз) = а, я
|
ф (ферт) = ф
|
б (буки) = б
|
х (хір) = х
|
в (вiди) = в
|
w (омега) = о
|
г (глаголь) = г
|
ц (ци) = ц
|
д (добро) = д
|
ч, ¼ (черв) = ч
|
е, є, À (єсть) = е, є
|
ш (ша) = ш
|
ж (живiте) = ж
|
щ (ща) = щ
|
ѕ (зіло) = з
|
ъ (єр) = —
|
з (земля) = з
|
ы (єри) = и
|
и (iже) = и, й, i, ї
|
ь (єрчик) = ь
|
i, і (i) = и, i
|
э (ять) = i, ї
|
к (како) = к
|
ю (ю) = ю
|
л (людiє) = л
|
я (i + а) = я
|
м (мислiте) = м
|
z, ½ (малий юс) = я
|
н (наш) = н
|
¾ (великий юс) = у
|
о, o (он) = о
|
¿ (великий юс, йотований) = ю
|
п (покой) = п
|
x (ксi) = кс
|
р (рци) = р
|
p (псi) = пс
|
с (слово) = с
|
f (фита) = т, ф
|
т (твердо) = т
|
v (iжиця) = в, i (гi), и, й
|
u, у, µ (ук) = у
|
Немає коментарів:
Дописати коментар